Словник Української Мови
Буква
1. Розтягувати, розширювати, робити довшим або ширшим (про матеріальні об’єкти).
2. Протягати, простягати руку, ногу тощо — витягувати, виставляти вперед або в іншому напрямку кінцівку.
3. Перен. Поширювати, розповсюджувати (думки, вплив, владу) на когось або щось.
4. Розміщувати, класти або прокладати щось у довжину на певній відстані.
5. Довго тривати, займати собою значний часовий проміжок або простір.
Приклад 1:
Вона бурхалася, звивалася та все дзявкотіла, а Костянтин побідоносно підніс свій «голосний» трофей до Зої, і, галантно, по-лицарському розкланявшись, він запрезентував їй собачку з таким елегантним жестом, наче Зоя була його «дама серця», а він подавав їй букет або розкішну бонбоньєрку із смачними цукерками; на жаль тільки, він мусив держати й простягати непокірну, гавкотливу собачку хвостиком наперед, а не головою, а це вже виходило не зовсім естетично. Презентуючи Зої таким способом собачку, Костянтин церемонно вимовив те грецьке речення, яке скрізь пхав перед Зоєю чи до речі, чи не до речі: Τουρκικα βονβονια θελεις?..
— Тютюнник Григорій, “Вир”