сичання

[sɪt͡ʃɑnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “сича́ти”; утворення шиплячого звуку, подібного до того, що видають деякі тварини (наприклад, змія, гусак) або виходить через вузький отвір (наприклад, пара з чайника).

  2. Переносно: різке, злісне висловлювання, вираження обурення або незадоволення, часто з приглушеним голосом.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сичання, р. сичання, д. сичанню, з. сичання, о. сичанням, м. сичанні, к. сичання

Більше записів