Словник Української Мови
Буква
1. Пройти, проїхати, промчатися стрибками або швидким скакуванням (про коня, вершника тощо).
2. Перен., розм. Швидко, поверхнево ознайомитися з чим-небудь, пробігтися (очима) по тексту.
3. Розм. Провести певний час, скачучи або танцюючи.
4. Розм. Пройти, минаючи щось, не зупиняючись (часто із відтінком докору).
Приклад 1:
А в лісі самі дерева, і треба обходити їх, і не те що пробігти, проскакати прямо, а й обминути їх не з ноги. А ще при вітрові, та й без вітру, здається, що ці дерева на тебе валяться, мовчки падають, і — хочеш не хочеш — увесь час ідеш поміж ними в тривозі, завжди в напрузі, аби яке з них тебе не скалічило чи не вбило.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”