пропретор

1. У Стародавньому Римі — колишній претор, який після закінчення терміну своїх повноважень отримував управління провінцією з імператорськими повноваженнями (на відміну від проконсула, який керував сенатською провінцією).

2. Посадовець у Стародавньому Римі, намісник провінції, призначений з числа колишніх преторів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |