Значення
-
У Стародавньому Римі — колишній консул, який отримував у правління (як намісник) провінцію, зберігаючи консульські повноваження.
-
Найвища посада в колоніальній адміністрації деяких держав (наприклад, Великої Британії) у підвладних територіях.
-
У сучасному міжнародному праві — посадовець, який призначається державою для захисту її економічних та правових інтересів, а також для захисту прав та інтересів її громадян у певному регіоні (місті, порту) іншої країни; за статусом зазвичай нижчий за консула.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. проконсул, р. проконсула, д. проконсулові, з. проконсула, о. проконсулом, м. проконсулі, к. проконсуле