Словник Української Мови
Буква
1. Ковтаючи, пропускати крізь горло в стравохід і шлунок (їжу, рідину тощо).
2. Перен. Вимушено поглинати, сприймати щось неприємне, образливе (слова, образу, критику).
3. Перен. Невиразно, нечітко вимовляти, “їсти” окремі звуки або склади під час мовлення.
4. Техн. Пропускати, пропускати крізь себе (про механізми, пристрої).
Приклад 1:
Пролигати — проковтувати. Пролупити очі — прокинутись («та й лише <вранці> очі пролупиш, то зараз тебе тота роса їсть»); отямитись і зосередитись на чомусь («Проць плюнув, пролупив очі й довго дивився на жида»); пильно вдивлятись («вночі то в кождий кут пролуплюю очі, ци де з кута не привидитьси»).
— Зеров Микола, “Камена”