прочинати

[prot͡ʃɪnɑtɪ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Розпочинати, починати щось; давати початок чомусь.

  2. (у діалектах) Відкривати, відчиняти (наприклад, двері, вікно).

  3. (переносно) Робити перший крок у чомусь, започатковувати якусь дію або процес.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. прочината, р. прочинати, д. прочинаті, з. прочинату, о. прочинатою, м. прочинаті, к. прочинато

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘прочинати’ в українській мові означає ‘починати’, але в етимологічному словнику воно розглядається разом зі словом ‘прочнутися’ (прокинутися). Це дієслово пов’язане з праслов’янським коренем, що означає ‘почати, розпочати’. У сучасній українській мові частіше вживається форма ‘починати’, але ‘прочинати’ збереглося в діалектах та архаїчному мовленні.
Споріднені слова:початок, починати, зачинати

Більше записів