преципітатор

1. (у техніці) Пристрій або апарат для очищення газів, рідин або повітря від твердих частинок (пилу, диму, туману) шляхом їх осадження (преципітації), часто за допомогою електричного поля; електрофільтр.

2. (у металургії) Апарат для виділення (осадження) цінних компонентів із розчинів або розплавів у процесі рафінування металів.

3. (у хімії та лабораторній практиці) Посуд або пристрій для проведення процесу осадження (преципітації) речовин з розчину.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |