1. (в історії медицини) застаріла назва гідротерапії — лікувального методу, що використовує воду у різних станах (рідкому, льодоподібному, паровому) із зовнішнім застосуванням (ванни, обмивання, обтирання тощо).
2. (у ботаніці) здатність рослин реагувати на зміну вологості середовища певними рухами або змінами положення органів (наприклад, закриттям насіннєвих коробочок).