пресвітлий
[prɛsʋitlɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
(у церковному вжитку) епітет, що вживається перед іменем святого або праведника для вказівки на його духовну просвітленість, священність і близькість до Бога; світлий, преподобний (наприклад, пресвітлий отче Сергію).
-
(у високому стилі, застаріле або поетичне) надзвичайно ясний, сяючий, осліпливо світлий; той, що сяє чистим, божественним світлом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пресвітлий, р. пресвітлого, д. пресвітлому, з. пресвітлого, о. пресвітлим, м. пресвітлім