Словник Української Мови
Буква
1. Людина, яка живе за законами Божими, дотримується релігійних заповідей і моральних норм, відзначається чесністю, справедливістю та доброчесним життям.
2. У релігійному контексті, особливо в юдаїзмі та християнстві — благочестива, богоугодна людина, яка вважається праведною перед Богом.
3. Переносно: дуже чесна, справедлива, морально чиста людина, яка непохитно дотримується принципів добра.
Приклад 1:
Певна річ, не кожного, — у кожному пеклі знайдеться один праведник, — однак більшість. І тільки десь посередині між цими двома крайнощами, визначуваними для кожного особистою довжиною внутрішнього зросту, з ухилом то в один, то в другий бік, людині світить добігти свого повністю ніколи не усвідомленого, а може, розумом і взагалі не схопного, призначення, яке чекає на кожного, так само й на розвезену Христю, хоч вона покищо й пручається проти того руками й ногами, — бож у Бога й піщина не пропаде, а вже людина й поготів), і за якою, чого Федір ніяк не міг збагнути, так побивався Перекотигора, розпачаючись, що для нього, лише коли нема на похваті патлатих претендентів, світить Христине ліжко.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Cie-το есть называть сладкое горьким, но праведник от вѣры жив есть. А что ж есть вѣра, естли не обличеніе или изясненіе сердцем понимаемой невидимой натуры?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”