1. У християнстві та деяких інших релігіях: людина, яка за своє благочестя, подвижництво, страждання за віру або праведне життя визнана церквою такою, що перебуває у Божій славі, є заступником перед Богом і взірцем для віруючих; канонізований праведник.
2. У релігійному контексті: про Бога, божество, божественну істоту (наприклад, Святий Дух).
3. Переносно: дуже доброчесна, морально чиста, самовіддана людина, яка своїм життям і вчинками викликає повагу та шану.