Значення
-
Категорія слів (частина мови), що виражає стан (часто з модальним чи оцінним значенням) і виступає в реченні головним членом — присудком (сказуваним); безособово-предикативні слова або категорія стану. Наприклад: «треба», «можна», «шкода», «смерклося», «морозно».
-
Головний член (присудок) безособового речення, виражений словом категорії стану, дієприкметником, інфінітивом тощо. Наприклад: у реченні «У хаті тепло» — слово «тепло» є предикативом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. предикатив, р. предикатива, д. предикативові, з. предикатив, о. предикативом, м. предикативі, к. предикативе