1. (діал.) Стверджувати щось як правду, наполягати на своїй правоті; запевняти, запевнятися.
2. (діал.) Сваритися, сперечатися через щось, домагатися свого в суперечці.
3. (діал.) Виправдовуватися, намагатися довести свою невинуватість.
правдатися
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Правдатися — сперечатись. Правник — юрист, правознавець.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: дієслово () |