Словник Української Мови
Буква
1. Відбуватися знову, відтворюватися в тому самому вигляді, послідовності або з тією самою частотою; репродукуватися.
2. Говорити або робити щось, що вже було сказано чи зроблено раніше; відтворювати висловлене або виконане.
3. Виступати, виконувати щось публічно вдруге або багаторазово (про твір мистецтва, виставу, лекцію тощо).
4. У математиці, лінгвістиці та інших науках — мати властивість періодичності, траплятися послідовно через певні інтервали або в певній комбінації.
Приклад 1:
Тоді в першу мить йому, Сороці, навіть здалося, що тітці потьмарився розум, настільки це було немисленне, аби вона все це справді казала, або що він, Сорока, вимордований нервовою перенапругою, починає розсипатися на кусні й навіч марити, оприсутнюючи те, чого нема, як це стається щоразу, як людина, байдуже, з важливих чи менш важливих причин, трохи попустить унутрішні віжки, але коли якогось чергового разу, вже під час гри в дамки, — а це почало повторюватися мало не щовечора, тітка знову з непослабною затятістю заходилася викривати перед ним ґанджі власної недорікуватої дочки, і коли до нього, Сороки, нарешті дійшло отруйне усвідомлення, що тітка, яка нібито все життя прожила для своєї з подиву гідною посвятою випещеної одиначки, насправді цю саму леліяну одиначку ненавидить за те, що та, подибавши чоловіка (мовляв, подумати лише: проміняти одну- єдину матір на першого-ліпшого бевзя, яких мільйони! — і це власна дочка, котра!..
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”