поволока

1. Тонкий шар чогось, що покриває поверхню; плівка, наліт.

2. Застаріла назва оболонки, перетинки, тонкої плівки в організмі людини чи тварини.

3. У техніці та ремеслах — тонке покриття, шар одного матеріалу на поверхні іншого.

4. В іконописі та живописі — тонкий, напівпрозорий шар фарби, який наноситься поверх основного шару для зміни або посилення кольору.

Приклади вживання

Приклад 1:
Роса на сивих квітах — поволока з золотого клею. Із пелюсток долонь летять слова у молодість сповиті; кохана, вітер, пані дзвінкова і дім, що за зорею.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”

Частина мови: іменник (однина) |