Словник Української Мови
Буква
1. Традиційний декоративний рушник або тканина, якими накривають ікони, божник, хрести, дзеркала в певні обрядові дні або з ритуальною метою.
2. Рідке покривало, хустка або інша тканина, якою накривають голову, плечі, часто як елемент традиційного вбрання чи весільного обряду.
3. Заст. або поет. Те саме, що покривало — тканина, якою щось укривають.
Приклад 1:
Дуби і всякі дерева Великолітні, мов трава В покоси стелеться, а з яру Встає пожар, і диму хмара Святеє сонце покрива, І стала тьма, і од Уралу Та до Тингиза[423], до Аралу Кипіла в озерах вода, Палають села, города, Ридають люди, виють звірі І за Тоболом[424] у Сибірі В снігах ховаються. Сім літ Сокира Божа ліс стинала І пожарище не вгасало.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 2:
Як же почав херувимську, так таку, що й сам дяк не умiв в лад узяти, а Василь без запинки так усi голоси i покрива, i переводи виводить, сам i кiнча, сам вп’ять i почина. Тогдi вже Наум зовсiм положивсь, що Василь став письменним: та коли ж вiн справився i де пробував?
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Через їх молитви бог мене спас i вирвав з рук диявола: як вмерла Маруся, то я, грiшний, бiля неї заклявся самому собi смерть подiять, i як поховали Марусю, я тихенько вiд них, щоб мене не спинили, пiшов свiт за очима, узявши тiльки у жменю землi з Марусиного гроба, щоб хоч з одною землею, — що її покрива, укупi лежати. Як я iшов i куди iшов через цiлiсiнький день i нiч i вп’ять день, — я нiчого не тямлю.
— Самчук Улас, “Марія”