1. Система організації праці та управління виробництвом, розроблена американським інженером Ф. У. Тейлором наприкінці XIX — початку XX століття, що ґрунтується на науковому хронометражі операцій, подрібненні трудових процесів на найпростіші рухи, чіткому розподілі обов’язків між робітниками та адміністрацією з метою максимального підвищення інтенсивності праці та продуктивності.
2. У переносному значенні — надмірно раціоналізований, механістичний підхід до організації будь-якої діяльності, що ігнорує людський фактор і зводиться до суворого виконання формалізованих процедур.