Значення
-
(у філософії, особливо в ідеалістичній метафізиці) Верховна, абсолютна реальність, що містить у собі всі можливі форми буття та пізнання, справжня сутність світу, яка стоїть за обмеженими явищами.
-
(у психології, зокрема в аналітичній психології К. Г. Юнга) Ідеальна цілісність особистості, досягнення гармонії між свідомим і несвідомим, що є кінцевою метою процесу індивідуації.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. повнота, р. повноти, д. повноті, з. повноту, о. повнотою, м. повноті, к. повното