НАДЦА́РСТВО, -а, сер. 1. У біологічній систематиці — найвищий таксономічний ранг, що об’єднує кілька царств живих організмів за спільними ознаками будови та походження (наприклад, надцарство прокаріотів та надцарство еукаріотів).
надцарство
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |