найвищий
[nɑjʋɪʃt͡ʃɪj] Прикметник
Буква:Н
Значення
-
Який має найбільшу висоту серед інших; який перебуває на найбільшій відстані від поверхні землі або від певної точки відліку вгору.
-
Який досяг найбільшого рівня, ступеня вияву чого-небудь; найбільший, граничний (про інтенсивність, силу, якість тощо).
-
Який посідає найважливіше, найвідповідальніше місце в ієрархії; верховний, головний (про посаду, владу, орган управління).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. найвищий, р. найвищого, д. найвищому, з. найвищого, о. найвищим, м. найвищім