Учасник повстання, борець проти існуючої влади або окупаційного режиму з метою її повалення або здобуття незалежності.
Той, хто відкрито виступає проти чого-небудь, протестує, не підкоряється.
повстанець
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Шляхтичі з подиву вирячили очі: повстанець був із шаблею, але голий до пояса. Обидва вершники погнали коні вчвал.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
I пiдiйди до нього на той грiх бабуся старенька; їй сина вороги закатували — червоний повстанець був. Пiдiйшла ото ззаду до юнака та й сунула йому в кишеню карбованця паперового й ще й пирiжок маленький.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
I заспiвав один повстанець тихенько, зажурно, наче вода виходить iз заводi в Днiпро: — Ой, Морозе-Морозенку, ти славний козаче… I одгукнулось: — Ой, Морозе-Морозенку… Та не чули тодi повстанцi, що насувається на них неминуче лихо. (Тодi байдуже трiщало багаття, а здалека байдуже виблискували заграви).
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: іменник (однина) |