Словник Української Мови
Буква
1. Кинути, покидати багато чогось або багатьох кудись, у різні місця або один за одним.
2. (розм.) Швидко, поспіхом покласти, помістити різні речі кудись.
3. (перен., розм.) Згадати, висловити багато чогось (наприклад, слів, думок, звинувачень) у розмові, часто без особливого порядку.
Приклад 1:
Таких людей бережуть не знати як… І все для того, щоб потім раптом звезти тих людей на допит і повкидати в спільну камеру «брехалівку», де вони й зустрічаются — товариші, й друзі, й знайомі тих товаришів і друзів, і знайомі знайомих… І вся конспірація розлітається геть. Назву «брехалівка» таким камерам дали ніби самі слідчі за те, що там, мовляв, в’язні багато брешуть, вигадують тюремні «качки» та «параші» (останнім словом охрещено тюремну арештантську агенцію — джерело новин та інформацій, вигадуваних самими в’язнями з нудьги).
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”