поспіхом

Значення

1. Тлумачення із “Словника української мови”* П О СПІХОМ , присл. Дуже швидко , поспішаючи ; похапки , похапцем . Він поспіхом почав збиратися додому ( Стельмах , Щедрий вечір , 1967, 134); Мимо двору йде з клунком Горпина , йде поспіхом , не розглядається , а пильним поглядом стежку оре (Гуц., Скупана .., 1965, 130); // Наспіх , нашвидку . – Все це ми продумаємо не поспіхом , – розважливо проказав Олексій ( Логв ., Літа .., 1960, 46). Тлумачення із “Словника української мови”* П О СПІХ , у, ч. 1. Дія і стан за знач. поспіш а ти . Скорий поспіх – людям посміх (Номис, 1864, № 5580); Служба поштова більше , може , ніж яка-будь інша , крім залізничої [ залізничної ] , вимагає строгої пунктуальності і уваги , зверненої на кожду найменшу дрібницю , а при тім якнайбільшого поспіху (Фр., II, 1950, 313); Жірондист кидається до пера , рука тремтить від поспіху і непевності в думках , далі він кидає перо , нічого не написавши (Л. Укр., II, 1951, 178); Підсвідома певність небезпеки викликає поспіх (Ю. Янов., І, 1958, 149); Поспіх [Мацієвського] передавався інженерам , технікам , десятникам і всьому півторатисячному загону робітників ( Ле , Міжгір’я , 1953, 148). Без п о спіху – не поспішаючи , не хапаючись ; неквапливо , без метушні , повагом . Без зайвого поспіху , розважно давав Богун свої накази ( Кач ., Вибр., 1947, 276); Василинка і робить все без метушні , і мову веде неквапливо , і обідає без поспіху , вона мовби якось і Лінину нервовість вгамовує своєю поважністю , заспокоює рівною тихою усмішкою , і здоров’ям , і поглядом на світ ( Гончар , Тронка , 1963, 271); За п о спіхом ; З п о спіху – поспішаючи ; через те , що поспішав ( поспішала і т. ін.). – А де ж твій картуз ? Лап він за голову , – нема картуза .. Мабуть , як вискакував зо зрубу , якась гілляка збила , а він за поспіхом і не помітив того (Гр., І, 1963, 448); Увійшовши у вагон , черниці заметушились, шукаючи місця й не бачачи з поспіху , де є вільне (Григ., Вибр., 1959, 370); З поспіху , а то з перестраху Улянка спотикалась і розсип а ла без пуття пісок (Л. Укр., III, 1952, 665); З п о спіхом : а) дуже швидко . – А де ж ваші діти ?.. Максим вклонився і з поспіхом задроботів [ задріботів ] : – От вони , старшино ! ( Коцюб ., І, 1955, 37); б) похапки , похапцем . З гарячковим поспіхом припала [Гінда] до скриньочки , де держала між своїми речами в коробці від сірників кількома шматочками зав’язані гроші ( Кобр ., Вибр., 1954, 72); У (в) п о спіху – поспішаючи , кваплячись . – Панисько наблизився до свині і своїм ножем розтяв на ній посторонки так шпарко , що в поспіху покалічив свинячі ноги (Фр., III, 1950, 212). 2. заст., рідко . Успіх . Почав Якимко вчитись. Не раз тішив він батька і вчителів незвичайним поспіхом у науці (Н.- Лев ., І, 1956, 176); Бажаю Вам всякого поспіху на науковому полі (Л. Укр., V, 1956, 168).

Правопис та відмінювання

Синоніми & Антоніми