1. (про вітер, повітря) Почати віяти, задувати; набігти поривом.
2. (переносно) Раптово виникнути, відчутися (про почуття, стан, явище).
повіятися
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Як вабить гріх — піти світ-за-очі, повіятися з вітром і власної подоби утекти, мов чорта лисого. Кульгавий день увійде в темінь, гляне по криївках і завагається.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”
Частина мови: дієслово () |