назавше

Приклад 1:
Він покинув це місто — як нині з’ясувалось, назавше — ранньої осени 92-го року, влаштувавши на залізничному вокзалі прощальну акцію «Дванадцять найкращих коха­ нок». І кожній з них залишив щось від себе, якусь частку, a kind of magic !.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Він чимраз виразніше розумів, що невдовзі, за кілька днів, мусить настати розлука, і швидше за все — розлука назавше. Тим часом, виходячи з Мерчерії на площу Сан Марко під годинниковою вежею (Toppo дель Орольоджіо), ліворуч від Старих Прокурацій, Станіслав Перфецький зненацька і гостро відчув, що в жодному разі не хотів би колись розлучитися з цією жінкою, що решту життя хотів би її поруч, а померти хотів би одного з нею дня.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Ще трохи — і ви скинете з себе назавше тягар неможливого! Мисліть розкутіше, легше, вільніше — запам’ятайте: немож­ ливого немає!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 4:
Вiдтепер i назавше? (I зараз же збирається на плач, уже од без‑надiї: вiдчуття, забуте з пiдлiткового вiку).
— Невідомий автор, “Oksana Polovi Doslidzhennya Z Ukrayinskogo Seksu”

Приклад 5:
«Зітни мене стеблом — і кинь на брук…» Зітни мене стеблом — і кинь на брук, Собі під ноги, душу розтоптавши, І не бери розтоптане до рук, Бо ми в Апокаліпсисі — назавше… Назавше меч, що пам’ять розітне, Назавше , зачинений у грудях. Спізнай раптово, опануй мене, Стократ до того перебувши в людях, Бо іншою не стануся: вода Буває різна, та спочатку — чиста.
— Невідомий автор, “Do Er Vibrane”