повірений

1. (від дієслова «повірити») Такий, що йому довірилися, доручили щось; уповноважений кимсь на певні дії.

2. (як юридичний термін) Особа, яка має нотаріально посвідчену довіреність на представництво інтересів та виконання юридичних дій від імені іншої особи (довірителя).

Приклади вживання

Приклад 1:
— Я скромний повірений, що боронить проти закону і хижаків довірливих та безпорадних. Ми живемо в маленькій ясній кімнатці.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”

Частина мови: прикментик (True) |