повернений

1. Який був повернутий назад, до попереднього місця, стану або власнику; відданий.

2. У лінгвістиці (про слова, словосполучення): запозичений з іншої мови, а потім знову запозичений нею ж у новій формі або значенні (наприклад, українське “паляниця”, запозичене російською як “паляница”, а потім у формі “паляниця” повернуте в українську як назва російського хліба).

Приклади вживання

Приклад 1:
«І тільки вже цілком відреставрований, — писав він у статті про Василя Симоненка, — коли ти повністю повернений собі самому, можеш відшукувати трагічно-радісні, підсилені власною «масою» зв’язки з оточенням». Мабуть, саме це він і називав «самособоюнаповненням».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: прикментик () |