Словник Української Мови
Буква
1. Абстрактний іменник, що означає наявність якості бути поважним; сумлінність, старанність, серйозність у ставленні до справ, обов’язків або інших людей.
2. Стан або якість, що викликає повагу; гідність, авторитетність, вагомість.
3. Заст. Важливість, значущість чогось; серйозність (наприклад, поважність причини).
Приклад 1:
І на другий, і на третій, і на четвертий день лекція одбувалася тим самим, повним, ученим порядком, без одбігання од речі набік, з тією хіба одміною, що Зоя, наче нічого й не бувало, взяла покинула невластиву їй поважність і знов почала весело сміятися до Лаговського та щебетливо шуткувати, як і колись. — А признайтеся-таки, що ви мене любите?
— Тютюнник Григорій, “Вир”