Словник Української Мови
Буква
1. Прислівник до слова “поважний” у значенні: з почуттям глибокої поваги, з серйозністю та шанобливістю.
2. У значенні “серйозно, важливо, з вагою”, часто про манеру поведінки, мовлення чи зовнішність.
3. (Розм.) Значно, у значній мірі, досить багато (зазвичай про вік).
Приклад 1:
(Поважно кивнувши їй головою, меткою походою йде в гущавину і зникає.) З лісу вибігає .
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
— “Про це не можна говорити”, — вiдказував поважно: так, саме так, братiку, не можна, це тайна, твоя i моя, — печать на вуста, як сухий цiлунок: замкнути, мовчок, мовчок). “Бачиш, — показував їй, у перших тижнях спiв‑життя — нова країна, новий континент, тепер усе буде по‑новому, з чистої сторiнки, еге ж, — чи не першого нового, не “з запасникiв”, шкiца, туш‑перо: — дивись, манюня, це — любов”.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
), до якої вiн, утiм, поставився поважно й став забалакувати про одруження, — i фартило ж тобi, дiвко, в життi на сурйозних чувакiв, кого не вiзьми — усiм зараз кортiло женитись, хвороба така, чи що? мар’яжна пошесть, або, може, мода на поетес?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”