1. Стосовний до потурнаків (нащадків полонених, які прийняли іслам і служили у турецькому війську), властивий їм.
2. Переносно: такий, що зраджує своїх, свої корені, перейшов на бік ворога; зрадницький, відступницький.
потурнацький
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Хай край козацький виросте потурнацький! Не буде кому, небораки, Потурнака лаяти Потурнаком.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: прикментик () |