потурнацтво

Історичний термін, що означає добровільний перехід українського козацтва, шляхти чи міщан на службу до Османської Порте або Кримського ханства, часто зі зміною віри на іслам.

У переносному значенні — зрада своєї віри, народу, батьківщини, національних інтересів заради особистої вигоди або кар’єри; колабораціонізм.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |