потурнацтво

[poturnɑt͡stʋo] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Історичний термін, що означає добровільний перехід українського козацтва, шляхти чи міщан на службу до Османської Порте або Кримського ханства, часто зі зміною віри на іслам.

  2. У переносному значенні — зрада своєї віри, народу, батьківщини, національних інтересів заради особистої вигоди або кар’єри; колабораціонізм.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. потурнацтво, р. потурнацтва, д. потурнацтву, з. потурнацтво, о. потурнацтвом, м. потурнацтві, к. потурнацтво

Більше записів