Словник Української Мови
Буква
1. Історична особа, яка в добу Гетьманщини перейшла на бік Османської імперії або Кримського ханства, зрадивши українські інтереси; колаборант із завойовниками-мусульманами.
2. Переносно: зрадник, перебіжчик на бік ворога; той, хто відрікся від своєї віри, народу або ідеалів.
Приклад 1:
Невольнича муза ~366 ÑÅÌÈÃÈÍÈ зійшли семигоряни зі семи гір: Семилінько Спанько Семипокіренко Боязкий Семилакімець Неситий Семипияк Бездонник Семисловоблуд Відступник Семизаздрець Зависний а останній (щоб йому не тільки язика, а й рученьки і ніженьки покрутило) Семиперекинчик Потурнак та й похваляються чий гріх найсемигрішен ÏÅÐØÈÉ Ізлазь, Спаньку, із печі: вогонь уже стріху мече! — Та поки зійде зі стріхи маю час на позіхи.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”