1. Історичний термін, що позначає процес переходу християнського населення (переважно православних українців, білорусів, вірмен, греків тощо) до ісламу в період Османської імперії, часто під тиском або з метою отримання соціальних та економічних переваг.
2. Власна назва історичного явища масового прийняття ісламу та турецької культури на окупованих османами землях, зокрема в Україні (наприклад, серед мешканців Очаківської та Буджацької орди, частини запорозьких козаків).