Значення
-
(істор.) Українець, білорус або молдаванин, який у XV–XVIII століттях перейшов на службу до Османської імперії, прийняв іслам і брав участь у турецьких походах проти християнських держав, зокрема проти рідної землі.
-
(перен., зневажл.) Зрадник, відступник, який перейшов на бік ворога або заперечує власне походження, культурну належність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. потурчинець, р. потурчинця, д. потурчинцеві, з. потурчинця, о. потурчинцем, м. потурчинцеві, к. потурчинцю