потурчинець

1. (істор.) Українець, білорус або молдаванин, який у XV–XVIII століттях перейшов на службу до Османської імперії, прийняв іслам і брав участь у турецьких походах проти християнських держав, зокрема проти рідної землі.

2. (перен., зневажл.) Зрадник, відступник, який перейшов на бік ворога або заперечує власне походження, культурну належність.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: t.d. (True) |