потішний

1. (заст.) Який викликає потіху, розважальний, забавний.

2. (істор.) Стосовний до потішних військ (іграшкових, навчальних або розважальних загонів, створених для молодого царя Петра I).

3. (перен., рідк.) Несправжній, іграшковий, бутафорський; такий, що не має реальної сили або значення.

Приклади вживання

Приклад 1:
Ну й потішний ти, друже, люблю тебе. Можеш і про брехні мову вести трагедіально.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: прикментик (True) |