потішник

[potiʃnɪk] Іменник

Буква:П

Значення

  1. У Московській державі XVI–XVII століть — воїн піхотного полку, сформованого за європейським зразком, який був озброєний вогнепальною зброєю (пізніше такі полки стали називатися солдатськими).

  2. У Московській державі XVII століття — артилерист, гармаш.

  3. Заст. Той, хто потішає, розважає, забавляє інших; потішитель.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. потішник, р. потішника, д. потішникові, з. потішника, о. потішником, м. потішникові, к. потішнику

Більше записів