потішниця

1. Жінка або дівчина, яка потішає, розважає, тішить когось; утішителька.

2. Заст. Жінка, призначена для розваги та догляду за царськими або княжими дітьми в Московській державі (історичний термін).

3. У давньоруському побуті — жінка, що займалася вихованням та наглядом за дітьми у заможній сім’ї; вихователька, няня.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |