1. (про дію) Швидко, поспішно, не обмірковуючи, без належної підготовки; навмання, навпаки.
2. (про засвоєння, вивчення чогось) Поверхнево, неґрунтовно, без засвоєння суті; нахватом.
Словник Української Мови
Буква
1. (про дію) Швидко, поспішно, не обмірковуючи, без належної підготовки; навмання, навпаки.
2. (про засвоєння, вивчення чогось) Поверхнево, неґрунтовно, без засвоєння суті; нахватом.
Приклад 1:
Похапки назула вона на дівчинку старі закорублі чоботи, накинула юпку, платок; на свої старі плечі натягла кожушанку – і вийшли удвох тихо з хати. Червоне зарево ударило їм прямо у вічі.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
Iкона, що я за нею схопилась якось похапки i з тривогою, була старою дошкою, i на нiй ледве-ледве вирисовувався образ Спасителя. Спаситель мав надзвичайно привабливе обличчя й одразу настроїв мене на вiдповiдний лад.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”