Словник Української Мови
Буква
1. Відправляти когось або щось у певне місце, призначати для якоїсь мети, доручення.
2. Звертатися до якогось джерела, факту, тексту тощо як до підтвердження або довідки; робити посилання.
3. У мовленні: спрямовувати, адресувати комусь слова, висловлювання (часто образливі або різкі).
Приклад 1:
Звичайно, марно шукати тут хоч якоїсь логіки: тих, хто «не зумів організувати» роботу в одному музеї, посилати для створення іншого, аналогічного!! Довелося пережити прикру трансформацію близьких, здавалося б, людей, які відчужилися, дбаючи за свою вигоду і займаючи позицію в тилу сильнішої на сьогодні армії («невтішна категорія „друзів“»).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Нахвалки тi дiйшли до пана, i вiн перестав посилати Андрiя на пошту. Тепер на пошту ходив вже iнший.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
I нащо було посилати дитину проти ночi! Наче без тих трьох карбованцiв i не обiйшлось би?
— Невідомий автор, “177 Ialinka Mikhailo Mikhailovich Kotsiubin”