Словник Української Мови
Буква
1. Який легко підкоряється, слухається, виконує накази, прохання чи волю когось; покірний.
2. Який легко піддається впливу, керуванню; керований, податливий.
3. Який відповідає певним вимогам, правилам; такий, що діє правильно, без відхилень (про механізми, прилади тощо).
Приклад 1:
Та й Бог явно говорить Єремії, що поставить його знову на ноги, якщо буде послушний йому. І як у Святому Письмі оце слово (сидіти) означає дуже нужденний стан, так навпаки, стояти означає справжнє благополуччя.
— Тютюнник Григорій, “Вир”