1. (техн.) Обробляти поверхню, надаючи їй шорсткуватості або шахматного малюнка шляхом ударів спеціальним інструментом (шаткувальником).
2. (перен., розм.) Сильно похитнути, підірвати (про явища, почуття, стан).
пошаткувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Передніше за все певно моя, а потім може й ваша, князю, і навіть князівська рука не встигне мене пошматувати і пошаткувати, бо коли вже на те пішлося, я можу й сама собі заподіяти смерть в одну мить. Тодозя сміливо дивилась на князя, навиглядала і оком не змигнула.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Частина мови: дієслово () |