1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (заст., рідк.) Стан послуху, покори, слухняності; підпорядкування чи виконання наказів, розпоряджень.
послух
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не пасивний послух, лише активний чин, що доходить деколи до суперечки з небожителями, пошук божественних сутностей — такий сенс поступку обох богоборців. Втрата «золотого віку» для Максима рівнозначна порушенню родової цільності.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Із пізнання себе самого народжується послух Богові, а послух ось чим робить: “Будете для мене людьми вибраними із всіх поган, бо моя є вся земля, ви ж будете для мене царське свячення й мова свята. Блаженні, хто чує голос янгола цього”.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |