покора

1. Дія за значенням дієслова покорятися; стан підпорядкування, слухняності, визнання чиєїсь влади, переваги або сили.

2. Покірливість, смирення, відсутність опору; здатність приймати долю або волю інших без нарікань.

3. Заст. Обітниця, обітовання, урочиста обіцянка (часто релігійного характеру).

Приклади вживання

Приклад 1:
Страх і покора множать недорік. На скелях клинописні теореми вже не вчитає жоден чоловік.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”

Частина мови: іменник (однина) |