Значення
-
Власна назва українського козацько-старшинського роду XVII–XVIII століть, що походив зі шляхти герба Любич.
-
Історична посада в Україні XVI–XVIII століть: уповноважений представник (часто зем’янин або міщанин), який від імені власника (короля, магната, монастиря) організовував заселення (посадження) людей на вільних землях, заснування слобід та нових поселень, а також здійснював нагляд за ними.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. посадчик, р. посадчика, д. посадчикові, з. посадчика, о. посадчиком, м. посадчикові, к. посадчику