Словник Української Мови
Буква
1. Повсякденне життя людини, сім’ї, соціальної групи чи народу, що охоплює матеріальні умови існування, звичаї, норми поведінки та взаємини; уклад життя.
2. Сукупність предметів та засобів, необхідних для повсякденного життя, домашнього господарства.
3. Звичайна, повсякденна дійсність, що протиставляється громадській, професійній діяльності чи високим духовним прагненням.
Приклад 1:
Та частіше просто на пару днів вростали в нехитрий побут цієї невибагливої оселі (тоді будиночок із садком був на околиці міста, нині високі багатоповерхівки підступили вже буквально впритул). Обговорювали літературні новини та й усе, чим жило наше молоде щістдесятницьке середовище з його змаганнями й надіями, брали участь у нехитрому побуті.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Небагато місця займає в щоденнику опис побуту, нестатків, зокрема першої, напівголодної, зими — далі побут співробітників Академії Наук потроху налагоджується. Прохоплюється про ті «жалюгідні» обіди, які давали в їдальні (добре, що хоч такі є, про продуктові пайки, що тримали на світі (чудово пам’ятаю, який жах охопив нас, коли в батька вкрали продуктові картки для всієї родини на місяць…).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
Поет висміює також панський побут з полюванням із псами, з п’яними оргіями в маєтках та шинках, з «амурними» справами та ін. Вірш дає яскраву картину звичаїв другої половини XVIII ст., в деталях якої легко впізнати його сучасників із різних верств суспільства.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”