1. Зі схильністю до поблажок, із зайвою м’якістю, невибагливо, несуворо.
2. З ознакою сприятливого, доброзичливого ставлення; прихильно, доброзичливо.
Словник Української Мови
Буква
1. Зі схильністю до поблажок, із зайвою м’якістю, невибагливо, несуворо.
2. З ознакою сприятливого, доброзичливого ставлення; прихильно, доброзичливо.
Приклад 1:
Я поблажливо, але, зізнаюся, з недовірою вислуховувала його «оптимістичні фантазії»: «вірю, ти доживеш до незалежности України і побачиш Софійський майдан у маєві синьо-жовтих знамен». І так, насправді, сталося, мені судилося пережити ці святі й урочисті моменти, до яких він не дожив.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Та й загалом де вже там такі категорії, як «очищення прекрасним», романтичне поривання ins Blau, святе донкіхотство, — вони в найкращому разі поблажливо толеруються, але як «застарілі», як «тіні забутих предків»… Тому таким зворушливо-актуальним є заклик Ліни Костенко: «Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і уста!». Як зорієнтуватися в тому незатишному, жорсткому, часом абсурдному світі, що огортає нас, не розгубитись у зіткненнях полярностей, знайти адекватні (принаймні для себе) відповіді на виклики часу?
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
Вона таємниче осмiхалась i поблажливо хитала головою. — Не журись… То вже моя голова в тiм… В недiлю вона ходила в лiс, де стояли готовi зруби, оглядала їх, вибирала кращий матерiал, розмiрковувала i розпитувала про цiни в лiсникiв.
— Самчук Улас, “Марія”