1. Такий, що його неможливо вловити, схопити або затримати; що легко уникає посягань, спритний у уникненні.
2. Переносно: такий, що його важко визначити, усвідомити або описати; що вислизає від чіткого розуміння, невиразний, неосяжний.
невловний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Здається, варто Миколі Вінграновському покласти на щось своє чаклунське око, — як те «щось» починає жити само, своїм непередбаченим і суверенним життям, і розгортається, і розгортається своєю істотою, але ревно приберігаючи крихітку таїни… Отож, на мій погляд, «Наливайко» Миколи Вінграновського — принципово нове і новаторське явище, досі не знане не лише в українській, а й взагалі в сучасній історичній романістиці: свого роду «химерна» історична проза, суттю якої є не відповідний матеріал, а невловний поетичний дух доби і людей доби в парадоксальному осягненні автора, суб’єктивно-метафоричне бачення реалій, збагачених примхливою і прекрасною грою уяви й огорнутих райдужним серпанком ліричних переживань та розкішного гумору. Такого наскрізь національного кожною своєю барвою і такого неймовірно густого тими барвами, а водночас звабливого й легкого до читання історичного роману — на грані дитячої наївності і чаклунської метафоричності, а водночас, знов-таки, дуже поважного своїм образом історичної долі України, — такого роману ми ще не мали.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: прикментик () |