Словник Української Мови
Буква
1. Рідка або напіврідка суміш води з землею, піском, пилом, що утворює брудну, липку масу.
2. Забруднення, бруд на поверхні чого-небудь (одягу, тіла, предметів).
3. Переносно: безчесні вчинки, аморальність, моральне падіння.
4. Розм. Про щось дуже погане, низької якості або цінності.
Приклад 1:
Жупани позабризкували в грязь у байраці, да їм про те байдуже. – Гей, брате Богдане Чорногоре!
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Приклад 2:
Сказать же Петровым в «Дѣяніях» словом^ (commune, κοινόν, coenum) — просто сказать, грязь рыночную и обвившую Іезекіилевскій оный оприснок мотылуе.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
То й побачите, що ось що Ваші славні Брути: Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття — ваші пaни Ясновельможнії гетьмани. Чого ж ви чванитеся, ви!
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”