побачений

Приклад 1:
Васильєвський острів, Ермітаж і Російський музей, Зимова канавка, остання квартира Пушкіна і місце дуелі на Чорній річці, Царське Село і Павловськ, Петербург Некрасова й Достоєвського, прогулянки білими ночами (це було у травні — червні) примарною містерією міста, коли «одна заря сменить другую спешит, дав ночи полчаса»… Такий поетичний, побачений очима юної матері Петербург лишився у моїй свідомості на все життя, якийсь «автономний», не підвладний пізнішим втручанням літературних і нелітературних вражень. Пам’ятаю, десь у 60-х я мала розмову з Євгеном Сверстюком, який щойно тоді побував у Ленінграді — і побачив його очима Шевченкового «Сну» — казенним, «аракчеєвським», бездушно офіціозним, під егідою «Первого» і «Второй»… «Мого» Петербурга він не побачив, наші сприйняття якось не накладалися одне на одне і навзаєм відштовхнулися.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
— i так справдився її сон — давнiй, минулорiчний, задовго до знайомства їхнього побачений: деревцятко на роздорiж‑жi, трепетне й шурхотливе, хтось невидимий запалює пiд ним багаття, черконувши сiрником, i от — мить! — деревце охоплене пожаром, котрий тут‑таки й гасне, мовби на те лиш, щоб обглитати крону з листя, i там, де перед хвилею деревцятко мiнилося свiтляною зеленню на тлi неба, стримить гiркий, зчорнiлий кiстяк.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”